25

У кожного є така віха у свідомості, яка ділить життя на “до” та “після”. У когось — це заміжжя, коли ви з принцом продаєте білого коня і купуєте сімейний мінівен, розставляєте всі подарункові набори по шафах, народжуєте малюків та заводите золотистого лабрадора-ретривера, з яким вони будуть весело ганяти м’яча на вашому ідеальному газоні. У когось — перейти на бажаний щабель кар’єрної сходинки і пересісти у величезне шкіряне крісло у власному кабінеті із кнопкою виклику помічниці. У кожного своя ключова віха: виздоровлення після тяжкої хвороби/ розлучення/ переїзд в іншу країну. В мене таким пунктом Х є моє 25-річчя.

Я не знаю, чому саме 25. Але добре пам’ятаю ще з дитинства, як уявляла, що всі мої цілі здійснені у цій точці, а я при цьому така собі дівчина-cosmo.

25 як пік краси, натхнення, можливостей, реалізації себе та розквіту. Словом, весна життя.

Мені за місяць 25. Такого трепету перед Днем свого народження не відчувала з часів молодшої школи, коли на святкування був запрошений однокласник Антон, у якого я була по вуха закохана. Але зараз цей трепет дещо інший. Я маю прекрасну сім’ю — чоловіка, якого я вибрала собі сама, серцем і тілом. Наше кохання матеріалізувалося у вигляді наймилішого у світі хлопчика — нашого сина. У мене дружні стосунки з батьками, є вірні друзі дитинства. У шухляді припадає пилом диплом магістра. І я навіть відростила довге, натуральне волосся, яке спалила експериментами з усілякими відтінками — від легкої на підйом білявочки до сексапільної брюнетки. Все, стандартний список пересічної української жінки done по всіх позиціях.

Життя до 25 я сприймала як ​ розбіг ​.

Знаєте​, коли жінки обіцяють собі скинути зайві на їхній погляд 10 кг і от тільки тоді, вони дозволять собі носити міні та фліртувати направо й наліво. І в мене десь так само. Список "як належить" був успішно виконаний. І тепер я точно дозволю собі ​жити інтенсивно.

Я могла би, звісно, визначити для себе нову, наступну віху і намалювати в уяві картинки, що я маю встигнути до того часу. Але не буду.

Не хочу знати напевне скільки матиму дітей, де житиму, працюватиму і мати якийсь стереотип про те, як тоді має виглядати моє тіло.

Я щиро вірю, що мріяти необхідно, але так, щоб щодня наближатися до бажаного, смакувати шлях. При цьому насолоджуватись неочікуваним рівноцінно як і дуже очікуваним. Проживати, а не перечікувати навіть мінорні дні. А не просто встигнути до.

Тому замість чергового списку я просто написала для себе невеличке нагадування:

Їж, молися, кохай.

А ще чисть зуби, щовечора змивай мейк та пий більше чистої води.

Твій ​ вибір ​ робить тебе.

Щодень ​ обирай ​ бути здоровою, красивою, сміливою і доброю до себе та інших.

Пам’ятай, куди увага — туди енергія.

Фокусуйся на важливому.

Зроби буття своєю основною справою.

Святкуй своє втілення у жіночому тілі.

Усе відбувається не З тобою, а ДЛЯ тебе.

Говори як є.

Будь вдячною.

Довіряй.

І, будь ласка, не стався до всього надто серйозно, бо ЖИТТЯ дається НАПРОКАТ.