Про жінку моєї мрії

«Мені здається, що я геть інша людина, ніж та, якою зараз є. Просто обставини не дають тій людині, якою я насправді є, проявитися у житті». Коли проговорила це у розмові, усвідомила як абсурдно звучить, чи не так? Та я упевнена, що не одна така. Всі ми молодчаги, якби тільки не ті кляті «але».

Ну от приміром – я люблю красу вдома. Порядок у мене в оселі розуміється був би не гірше, ніж у якомусь п’ятизірковому готелі. Ніяких пригорілих плям на каструлях. Речі завжди лежали би в шафах, не захаращуючи поверхні. І я би ставила свіжі, пахучі квіти на журнальний столик у нашій кімнаті. Але поки той столик повсюдно тягає мій малий, тож розтрощена ваза з підлоги навряд чи милувала би око.

Я захоплююсь жінками, які мають лоск. Знаєте, коли вигляд просто бездоганно «вилизаний». І, правда, я би вставала раніше, щоб підвести очі та губи. Одягала би випрасувану сукню. Я би навіть мала спеціально підібраний гардероб домашніх луків і прикрас до них. Але якось нема часу навіть спланувати і продумати це все, не те, що втілювати.

Я була би зразковою мамою. І скоро я врешті візьмуся за всі ті книжки по вихованню. То ж після трьох пізно, а моєму лише півтора:) Коротко кажучи, я була би жінкою своєї мрії, але... на жаль чи на щастя, я таки нею не є.

Бо мене не дратують залапані дзеркала у холі, на яких малюк так радісно лишає візерунки своїми пальчиками. І розкиданий по підлозі одяг геть не дратує на ранок. Адже вчора нам було весело. І насправді я почуваюся дуже сексі в його футболці та з нерозчесаним волоссям. І відчуваю, що розділити сніданок та кілька новинок у плейлисті набагато цінніше, ніж підмалювати брови. Я обожнюю свого малюка. І не менше – його татка. Напевно, я все ж вірю, що жодної важливішої істини про виховання у тих книжках не знайду (та я все ж почитаю). Мабуть негоже цитувати поради алкоголіка-самогубця, але з Кобейном тут не посперечаєшся: «Очікування, що станеш іншим, — це марнування тієї людини, якою ти є». Не марнуйте.